Правові засади підприємницької діяльності в Україні

 

Планування власного бізнесу спонукає шукати відповіді на низку питань: хто має право займатися підприємницькою діяльністю; які види економічної діяльності дозволені в Україні; як зареєструвати (узаконити) свою діяльність; як оподатковується дохід або прибуток підприємця тощо.

Відповіді на такі питання потрібно шукати передусім у Господарському кодексі України, який почав діяти з 01.01.2004 року.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає перелік податків та зборів, платників, їх права та обов’язки, відповідальність за порушення податкового законодавства тощо.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників. Ним визначено правові основи найму працівників підприємцем (укладання трудового договору, робочий час, нормування та оплату праці тощо).

Законом «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» визначено умови, механізми надання фінансової, інформаційної, консультаційної державної підтримки цим суб’єктам господарювання.

Правові основи організації та функціонування підприємницьких структур, державного регулювання підприємництва висвітлено в законах України, постановах Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, указах Президента України, наказах міністерств і відомств, розпорядженнях голів держадміністрацій та інших нормативних актах з цих питань.

 ПІДПРИЄМСТВО ЯК ЮРИДИЧНА ОСОБА У ПРАВОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ УКРАЇНИ

Для здійснення підприємницької діяльності, а також для провадження некомерційної господарської діяльності може бути створене підприємство, яке є юридичною особою.

ГКУ Стаття 62. Підприємство як організаційна форма господарювання.

Підприємство – самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

 Завдання.  За змістом статті 62 ГКУ визначити основні риси підприємства як форми господарювання.

 Підприємство діє на основі статуту, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

Приклад структури закладу ресторанного господарства:

 Заклади ресторанного господарства за характером організації виробництва поділяють:

1.       Заклади з повним технологічним процесом - виконують усі стадії та  операції, починаючи з  прийому сировини і  закінчуючи реалізацією  кулінарної продукції та  організацією її  споживання

2.  Заклади з неповним технологічним процесом – працюють на напівфабрикатах.

Виробнича структура – це поєднання всіх виробничих підрозділів, їх розміщення та взаємозв’язки.

Заклади ресторанного господарства, що працюють на сировині, можуть мати у своїй структурі такі цехи:

1.     Заготівельний цех (м’ясний, птахогомілковий, рибний, овочевий).

2.     Спеціалізований цех (кондитерський, борошняний, кулінарний).

3.     Доготівельний цех (гарячий, холодний).

Заклади ресторанного господарства, що працюють на напівфабрикатах, можуть мати у своїй структурі такі цехи:

1.     Заготівельний цех (цех доробки напівфабрикатів, з організацією робочих ліній за видами сировини – м’ясна, рибна, овочева; цех обробки зелені).

2.     Доготівельний цех (гаряче та холодне відділення).

Заклади ресторанного господарства, що працюють на сировині та напівфабрикатах, містять такі цехи:

1.     Заготівельний цех (м'ясо-рибний, овочевий).

2.     Доготівельний цех (гарячий, холодний).

3.     Спеціалізований цех (кондитерський, борошняний).

На кожному підприємстві відповідно до технологічного процесу випуску продукції організовуються виробничі підрозділи, що формують його інфраструктуру, тобто склад його виробничих підрозділів (ділянок, відділень, цехів), форми їх побудови, розміщення, зв’язків.

На кожному підприємстві виділяють дві найбільш важливі складові частини:

- основне виробництво, що охоплює всі процеси, безпосередньо пов’язані з випуском готової продукції (цех, ділянка, відділення, робоче місце, поточна лінія),

- допоміжне, яке включає процеси матеріального і технічного обслуговування основного виробництва.

Виробництва - це більш крупні порівняно з цехами підрозділи, які створюються на великих підприємствах, де необхідно об’єднати кілька однорідних або взаємозалежних цехів.

У свою чергу основне і допоміжне виробництва поділяються на цехи, відділення, виробничі ділянки, робочі місця.

Цех - відособлена в технологічному відношенні частина підприємства, у якій проходить закінчений процес. Залежно від характеру технологічного процесу та обсягу роботи цех може мати виробничі ділянки, відділення або потокові лінії.

Виробнича ділянка - частина цеху, де здійснюється закінчена стадія виробничого процесу.

Відділення - виробничі підрозділи, які створюються у великих цехах. Наприклад, у гарячому цеху можуть створюватися супове і соусне відділення.

Цехи, відділення, виробничі ділянки поділяються на робочі місця.

Робоче місце - частина цеху, на якій процес роботи здійснюється одним або групою працівників, що виконують певні операції.

Розрізняють підприємства з цеховою структурою і безцеховою.

Цехова структура організовується на підприємствах, які працюють на сировині, з великим обсягом виробництва. Цехи поділяються на:

- заготівельні (м’ясний, рибний, птахогольовий, м’ясо-рибний, овочевий),

- доготовочні (гарячий, холодний),

- спеціалізовані (борошняний, кондитерський, кулінарний).

На підприємствах ресторанного господарства, які працюють на напівфабрикатах, організовується цех доробки напівфабрикатів та цех обробки зелені.

Безцехова структура виробництва організовується на підприємствах з невеликим обсягом виробничої програми, які мають обмежений асортимент продукції на спеціалізованих підприємствах (закусочних, шашличних, пельменних, вареничних та ін.).

Склад приміщень підприємств ресторанного господарства і вимоги до них визначаються відповідними СНІПами. У них виділяються такі основні групи приміщень:

·     складська група для короткочасного зберігання сировини і продуктів в охолоджувальних камерах і неохолоджувальних складах з відповідними режимами зберігання;

·     виробнича група для переробки продуктів, сировини (напівфабрикатів) і випуску готової продукції; до складу виробничої групи входять основні (заготівельні і доготовочні) цехи, спеціалізовані (кондитерський, кулінарний та ін.) і допоміжні (мийні, хліборізка);

·     торговельна група для реалізації готової продукції й організації її споживання (торговельні зали з роздавальними та буфетами, магазини кулінарії, вестибюль з гардеробом і санвузлами та ін.);

·     адміністративно-побутова група для створення нормальних умов праці і відпочинку працівників (кабінет директора, бухгалтерія, гардероб персоналу з душами і санвузлами).

Всі групи приміщень пов’язані між собою:

·  розміщення основних груп приміщень має забезпечити найкоротші зв’язки між ними без перетинання потоків відвідувачів і обслуговуючого персоналу, чистого і використаного посуду, напівфабрикатів, сировини і відходів;

·  варто прагнути до компактної структури будівлі, передбачаючи можливість перепланування приміщень у зв’язку зі зміною технології виробництва;

·  компонування всіх груп приміщень повинні задовольняти вимогам СНіПів, санітарним і протипожежним правилам;

·    усі виробничі і складські приміщення повинні бути непрохідними, вхід до виробничих і побутових приміщень — з боку господарського двору, а в торговельні приміщення — з вулиці; вони мають бути ізольовані від входів у житлові приміщення;

· компонування торговельних приміщень здійснюється по ходу руху відвідувачів; передбачаються можливість скорочення їх пересування і забезпечення евакуації людей у разі пожежі.

 Завдання. Дізнайтесь про виробничі та обслуговні підрозділи підприємства, на якому працюють фахівці вашого профілю.

 Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: 

·        приватне підприємство (діє на основі приватної власності одного чи кількох громадян, іноземців, юридичної особи); 

·        підприємство колективної власності (діє на основі колективної власності); „ комунальне підприємство (діє на основі комунальної власності територіальної громади); 

·      державне підприємство (діє на основі державної власності);

·        підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм власності).

 В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом. Наприклад, якщо в статутному капіталі підприємства іноземна інвестиція становить не менш як 10%, воно є підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному капіталі якого іноземна інвестиція становить 100%, вважається іноземним підприємством.

 Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи. Засновник безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив, розв’язує питання реорганізації підприємства. Унітарними можуть бути державні, комунальні, приватні підприємства.

 Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об’єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами. На основі корпоративних прав засновники беруть участь у розподілі доходів та ризиків підприємства. Підприємства, залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік, можуть належати до суб’єктів малого підприємництва, у тому числі до суб’єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва.

 Дослідження: Підготуйте інформацію про мікропідприємства, малі підприємства у вашій місцевості та вироблені ними товари чи послуги. 

Чи є у вашій місцевості мале підприємство, продукція якого відома в інших регіонах України?

 ФІЗИЧНА ОСОБА-ПІДПРИЄМЕЦЬ В ЕКОНОМІЧНОМУ СЕРЕДОВИЩІ УКРАЇНИ

Громадянин України визнається суб’єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи. Підприємницьку діяльність можна здійснювати із залученням або без залучення найманої праці.

Фізична особа-підприємець (ФОП) – це громадянин, який займається підприємницькою діяльністю, зареєстрований у державних органах і сплачує відповідні податки. Відповідно до чинного законодавства, місцеві органи влади мають дати йому дозвіл для заняття певним бізнесом. Згідно з новим Цивільним кодексом України (ЦКУ), формально з 14 років можна заснувати фірму, а з 16 років – реєструватися підприємцем.

Не допускаються до заняття підприємницькою діяльністю такі категорії громадян: військовослужбовці, службові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного нотаріату, а також органів державної влади та управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств.

Не можуть бути зареєстровані як підприємці особи, які мають непогашену судимість за крадіжку, хабарі та інші корисливі злочини, а також – недієздатні громадяни.

Підприємницька діяльність посадових осіб органів влади обмежується конституцією України (стаття 69).

Переваги ФОП: легко зареєструвати та вести облік (бухгалтерію), просто отримувати прибуток (всі кошти, які надходять на рахунок фізичної особи-підприємця, він може знімати, і не потрібно за них звітувати, головне − своєчасно сплачувати податки та подавати звітність). Офіс необов’язковий, тому що ФОП реєструють за місцем реєстрації фізичної особи.

Основний недолік ФОП − ризик власним майном, але якщо вести діяльність у правовому полі, на таку ситуацію можна ніколи не натрапити. Слід зазначити, що не всі підприємства хочуть працювати з ФОП, особливо якщо це великі компанії.

Перш ніж реєструвати статус підприємця, потрібно визначитися з тим, яку групу фізичних осіб-підприємців як платників єдиного податку обрати.

Фізичні особи-підприємці І групи можуть торгувати на ринку, надавати побутові послуги населенню (виготовляти за індивідуальним замовленням, надавати послуги з ремонту, реставрації, технічного обслуговування, прання, чищення, фарбування, виконання фоторобіт, виробки хутра, прибирання приміщень, перукарські, ритуальні послуги, послуги, пов’язані з сільським і лісовим господарством). Передбачено, що підприємець виконує всю роботу самостійно, без найнятих працівників. Встановлено максимальний дохід 1000000 грн за рік (з квітня 2020 р.).

Фізичні особи-підприємці ІІ групи можуть надавати послуги як населенню, так і платникам єдиного податку; виробляти та продавати товари (в торговельній точці, в Інтернеті), торгувати пивом, вести ресторанний бізнес, працювати на фрілансі. ФОПам цієї групи дозволено наймати в штат до 10 співробітників (за необхідності можна найняти більше працівників і оформити за угодою аутстаффінгу). Максимально допустимий дохід за рік не може перевищувати 5000000 грн (з квітня 2020 р.).

Фізичні особи-підприємці ІІІ групи можуть вести будь-яку діяльність, крім тих, які заборонені для підприємців на єдиному податку. Для ФОПів цієї групи немає обмежень щодо кількості співробітників. Максимально допустимий дохід за рік становить 7 000 000 грн (з квітня 2020 р.).

До IV групи відносять

сільськогосподарських товаровиробників, зокрема фізичних осіб-підприємців (ФОП), які провадять діяльність винятково в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України «Про фермерське господарство». Для застосування ФОП-фермером IV групи єдиного податку необхідно дотримуватись таких вимог: здійснювати винятково вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої особисто вирощеної або відгодованої продукції та її продаж (частка сільськогосподарського товарного виробництва за попередній звітний рік дорівнює або перевищує 75%); не використовувати працю найманих осіб (лише членів сім’ї у визначенні Сімейного кодексу України); площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше 2 га, але не більше 20 гектарів.

    Дослідження: Підготуйте інформацію про товари та послуги, придбані у фізичних осіб-підприємців упродовж останніх кількох днів (тижнів).

ПРАВА, ОБОВ’ЯЗКИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМЦЯ

В Україні для забезпечення свободи розвитку підприємництва, встановлення правових гарантій його функціонування законодавчо визначено права, обов’язки та відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності. Ознайомтесь з основними правами й обов’язками підприємців.

Відповідальність − це правові та етичні відносини між підприємцями та суспільством (господарюючими суб’єктами, споживачами, найманими працівниками та ін.).

Підприємець відповідає: за зобов’язаннями, пов’язаними з його діяльністю, усім своїм майном (за винятком того, на яке, відповідно до законодавчих актів, не може бути накладене стягнення); за охорону навколишнього середовища, дотримання техніки безпеки, охорони праці, виробничої гігієни та санітарії.

За завдану шкоду та збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

 
Завдання. Пройти тест. Чи можеш стати підприємцем

https://www.bbc.com/ukrainian/business/2015/08/150813_quiz_entrepreneur_it

 Тест на здатність до ведення підприємницької діяльності

Тест на здатність до ведення підприємницької діяльності

1.    Чи поводитесь Ви наодинці так, як тоді, коли за Вами спостерігають?
2.    Чи вважаєте Ви себе здатним стати головою сім`ї?
3.    Чи вважаєте Ви хитрість хорошою і корисною рисою?
4.    Чи можете Ви розпочати розмову на вулиці з незнайомою людиною?
5.    Чи знаєте Ви, який колір сьогодні в моді?
6.    Чи їдете в транспорті без квитка, якщо забули вдома проїзний?
7.    Чи заздрите успіху Ваших знайомих?
8.    Чи звертаєтесь на «Ви» до Ваших старших за віком родичів?
9.    Чи здатні Ви усно швидко обчислити скільки буде 3% від 3%?
10.    Чи приходите вчасно у кіно?
11.    Чи приходите вчасно на побачення?
12.    Чи вважаєте за потрібне давати «чайові»?
13.    Переживаєте, якщо Вас обрахували на 1 грн?
14.    Чи пам’ятаєте дату народження свого вчителя?
15.    Чи сідаєте у міському транспорті на будь – яке вільне місце?
16.    Чи сідаєте в таксі тільки на заднє сидіння?
17.    Чи любите робити записи у книгу скарг?
18.    Чи вважаєте, що завжди достатньо лише одного попередження?
19.    Чи знаєте, які грошові одиниці існували в Стародавньому Римі?
20.    Чи зможете залишити валізу на вокзалі під наглядом зовсім незнайомої людини?

Повністю позитивна відповідь на кожне запитання дає 10 балів, повністю негативна – 0 балів. Проміжні відповіді оцінюються «на око» між 0 і 10 балами. Наприклад, якщо Ви з 10 своїх вчителів пам’ятаєте дату народження лише одного, відповідь – 1 бал. Якщо відповідь на яке – небудь питання для Вас є складною – 5 балів. Склавши всі Ваші бали, Ви звертаєтесь до ключа тесту.  

 Ключ до тесту                
 120 – 200 балів – Ви вроджений бізнесмен. Якщо ви отримали ці бали в результаті підглядування у відповіді, вирахуйте 80 балів і орієнтуйтесь на новий результат.
110 – 119 балів – Ви володієте не всіма потрібними якостями бізнесмена, але у Вас є реальні шанси досягти успіху в бізнесі; деяку допомогу при цьому вам нададуть роздуми про причини втрати балів.
50 – 90 балів – видно, в бізнесмени Вам не вибитись, але судячи з усього, Ви правдива, порядна людина, у вас непоганий характер, так що не все втрачено в житті.

 Тест на тему “Чи хороший ви підприємець?”.

Ось 5 запитань, де потрібно виділити правильні відповіді:

 1. Як ви ставитеся до ризику?

а) Я люблю ризикувати і не боюся невдач

б) Я вважаю за краще вивчити всі можливі варіанти і вибрати найбезпечніший

в) Я не займаюся бізнесом, я просто проходжу повз

 2. Як ви оцінюєте свої комунікативні навички?

а) Я легко знаходжу спільну мову з людьми і вмію переконувати

б) Я можу спілкуватися, але мені важко переконати когось у своїй правоті

в) Я вважаю за краще спілкуватися з тваринами, вони мене краще розуміють

3. Як ви ставитеся до конкуренції?

а) Я готовий боротися за своє місце під сонцем

б) Я вважаю за краще не змагатися і шукати свій унікальний шлях

в) Я не знаю, що таке конкуренція, я живу у своєму світі

 4. Як ви ставитеся до фінансів?

а) Я вмію заробляти та інвестувати гроші

б) Я намагаюся економити і витрачати гроші розумно

в) Я не знаю, скільки у мене грошей на картці

 5. Як ви оцінюєте свою працездатність?

а) Я готовий працювати цілодобово, якщо потрібно

б) Я намагаюся працювати ефективно і не перевантажувати себе

в) Я вважаю за краще відпочивати і займатися хобі

 Відповіді:

 1 – а – 1 бал, б – 0 балів, в – 0 балів

2 – а – 1 бал, б – 0,5 бала, в – 0 балів

3 – а – 1 бал, б – 0,5 бала, в – 0 балів

4 – а – 1 бал, б – 0,5 бала, в – 0 балів

5 – а – 1 бал, б – 0,5 бала, в – 0 балів

 Оцінка:

 Від 0 до 2 балів – ви ще не готові до підприємництва. Але не впадайте у відчай, можливо, ви знайдете інше покликання.

 Від 3 до 4 балів – ви вже на шляху до успіху! Але не забувайте розвиватися і вчитися новому.

 5 балів – ви справжній підприємець! Вітаємо з успіхом і бажаємо подальших перемог!